Психолого-педагогічна скарбничка для батьків

Шановні батьки!

Якщо ви хочете зменшити ваші батьківські тривоги й відчути радість під час виховання своїх обдарованих дітей, скористайтеся порадами американського психолога Девіда Льюїса.

Якщо ви погодитеся з 1/5 цих тверджень, то, імовірно, над рештою вам варто ще поміркувати. Але якщо вони вас цілком улаштовують або хоча б на  90 %, то, мабуть, вам необхідно дещо остудити свій виховний запал і надати більше свободи як собі, так і дитині.

1.    Я відповідаю на всі запитання дитини, наскільки це можливо, терпляче й чесно.
2.    Серйозні запитання й висловлювання дитини я сприймаю всерйоз.
3.    Я поставив стенд, на якому дитина може демонструвати свої роботи.
4.    Я не сварю дитину за безлад в її кімнаті або на столі, якщо це пов'язане з творчими заняттями й роботу ще не закінчено.
5.    Я віддав дитині кімнату або частину кімнати спеціально для її занять.
6.    Я показую дитині, що її люблять такою, якою вона є, а не за її досягнення.
7.    Я даю дитині посильні доручення.
8.    Я допомагаю дитині будувати її власні плани й приймати рішення.
9.    Я беру дитину в мандрівку цікавими місцями.
10.    Я допомагаю дитині поліпшити результати її роботи.
11.    Я допомагаю дитині нормально спілкуватися з дітьми з різних культурних і соціальних прошарків.
12.    Я встановлюю розумний стандарт поведінки і стежу, щоб дитина його дотримувалась.
13.    Я ніколи не кажу дитині, що вона гірша за інших дітей.
14.    Я ніколи не караю дитину, принижуючи її.
15.    Я забезпечую дитину книгами й матеріалами для її улюблених занять.
16.    Я привчаю дитину мислити самостійно.
17.    Я регулярно читаю дитині.
18.    Я привчаю дитину до читання змалечку.
19.    Я спонукаю дитину до вигадування історій, фантазування.
20.    Я уважно ставлюся до індивідуальних потреб дитини.
21.    Я щодня знаходжу час, щоб побути з дитиною наодинці.
22.    Я дозволяю дитині брати участь у плануванні сімейних справ і подорожей.
23.    Я ніколи не дражню дитину за помилки.
24.    Я хвалю дитину за вивчені вірші, оповідання, пісні.
25.    Я навчаю дитину вільного спілкування з дорослими будь-якого віку.
26.    Я розробляю практичні експерименти, щоб допомогти дитині більше  дізнатися.
27.    Я дозволяю дитині гратися з будь-яким мотлохом.
28.    Я спонукаю дитину знаходити проблеми й потім розв'язувати їх.
29.    З-поміж занять дитини я знаходжу такі, що гідні похвали.
30.    Я не хвалю її безпредметно й нещиро.
31.    Я чесний в оцінюванні своїх почуттів до дитини.
32.    Не існує тем, які я вважаю неприйнятними для обговорення з дитиною.
33.    Я даю дитині можливість приймати рішення.
34.    Я допомагаю дитині бути особистістю.
35.    Я допомагаю дитині знаходити телепрограми, що заслуговують на увагу.
36.    Я розвиваю в дитині позитивне сприйняття її здібностей.
37.    Я ніколи не відмахуюся від невдач дитини, говорячи: «Я цього теж не вмію».
38.    Я заохочую в дитині максимальну незалежність від дорослих.
39.    Я вірю в здоровий глузд дитини й довіряю їй.
40.    Я пропоную, щоб основну частину роботи, за яку взялася дитина, вона виконала самостійно, навіть якщо й не впевнений у позитивному кінцевому результаті.

ПОРАДИ БАТЬКАМ

ЯК ОЦІНЮВАТИ УСПІХИ СВОЇХ ДІТЕЙ У НАВЧАННІ

батькам у стосунках зі своїми дітьми необхідно зменшувати хворобливість їх переживання з приводу невдач, допомагати їм емоційно переборювати ситуації, які пов’язані з навчальними оцінками.

Похвала їм необхідна, але треба вказувати на помилки, недоліки, неточності.

Як ставитись до оцінки в сім’ї? Як зробити так, щоб ваше ставлення позитивно впливало на вашу дитину, а не ще більше її пригнічувало? 

Правило 1: заспокойтесь. Сконцентруйте свою увагу на диханні: один, два, ... десять... Відчуйте спокій, рівновагу. Згадайте про свої колишні "успіхи". "Постійте в черевиках" своєї рідненької дитини. А ось тепер можна починати розмову, а може, тільки послухати дитину, співчуваючи її бідам, а може, допомогти розібратись у складній теоремі, а може... Пам’ятайте, що спілкуватися в люті, роздратуванні – все одно, що включити в автомобілі "газ" і відразу натиснути на гальма. 

Правило 2: не поспішайте. Старий, одвічний педагогічний гріх. Ми очікуємо від дитини всього і зараз. Ми вимагаємо негайних успіхів, іноді не отримуємо їх, але при цьому не уявляємо, як нашкодили. Нам потрібно, щоб дитина вчилася сьогодні добре, ми примушуємо її – вона вчиться, але стає зубрилкою і ненавидить учіння, а може й ... вас. 

Правило 3: безумовна любов. Ви любите свою дитину, незважаючи на її успіхи у навчанні. Вона відчуває вашу любов і це допомагає їй бути впевненою в собі і подолати невдачі. А як же ставитися до невдач?.. Вони вас засмучують і... все. 

Правило 4: не бийте лежачого. Двійка, а для когось і четвірка – достатнє покарання, тому недоцільно двічі карати за одні і ті ж помилки. Дитина очікує від батьків не докорів, а спокійної допомоги. 

Правило 5: щоб позбавити дитину недоліків, намагайтеся вибрати один – той, якого ви хочете позбавитися найбільше, і говоріть тільки про нього. 

Правило 6: вибирайте найголовніше. Порадьтесь із дитиною, почніть з ліквідації тих труднощів, котрі більш значущі для неї самої. 

Правило 7: головне – хваліть виконавця, критикуйте виконання. Дитина схильна будь-яку оцінку сприймати глобально, вважати, що оцінюють всю її особистість. У ваших силах допомогти відокремити оцінку її особистості від оцінки її роботи. 

Правило 8: найважче: оцінка повинна порівнювати сьогоднішні успіхи дитини з її власними вчорашніми, а не тільки з державними нормами оцінювання та не успіхами сусідського Івана. 

Правило 9: не скупіться на похвалу; будуючи стосунки з власною дитиною, не орієнтуйтеся тільки на шкільні оцінки. Нема такого двієчника, якого б не було за що похвалити. 

Правило 10: виділіть у морі помилок острівок успіху, на якому зможе триматися, укорінюватися дитяча віра в себе і в успіх своїх навчальних зусиль. Оцінювати дитячу працю потрібно індивідуально, тактовно. Саме при такій оцінці в дитини немає ні ілюзії повного успіху, ні відчуття повної невдачі. 

Правило 11: ставте перед дитиною конкретні та реальні цілі, і вона спробує їх досягти. Не спокушайте дитину метою, яку досягти неможливо. 

Правило 12: не рвіть останню нитку. Досить часто дорослі вимагають, щоб для занять улюбленою справою (хобі) дитина виправила свою успішність у навчанні. У ряді випадків така заборона має стимулюючий характер і справді спонукає дитину до навчання. Та частіше буває так, що справи з навчанням ще не дуже запущені і до нього ще є інтерес. Якщо ж його вже нема, а в дитини є хобі, галузь живого інтересу, то її треба не забороняти, а всіляко підтримувати, бо це та ниточка, за яку можна витягнути дитину до активного навчання. 

Для того, щоб усі правила виявились ефективними, необхідно їх об’єднати: дитина повинна бути не об’єктом, а співучасником власної оцінки, її слід навчити самостійно оцінювати свої досягнення.