Шановні
батьки! Якщо ви хочете зменшити ваші
батьківські тривоги й відчути радість під час виховання своїх обдарованих
дітей, скористайтеся порадами американського психолога Девіда Льюїса. Якщо ви погодитеся з 1/5 цих
тверджень, то, імовірно, над рештою вам варто ще поміркувати. Але якщо вони вас
цілком улаштовують або хоча б на 90 %, то, мабуть, вам необхідно дещо
остудити свій виховний запал і надати більше свободи як собі, так і дитині. 1. Я відповідаю на
всі запитання дитини, наскільки це можливо, терпляче й чесно.
2. Серйозні запитання й висловлювання дитини я сприймаю
всерйоз.
3. Я поставив стенд, на якому дитина може демонструвати свої
роботи.
4. Я не сварю дитину за безлад в її кімнаті або на столі,
якщо це пов'язане з творчими заняттями й роботу ще не закінчено.
5. Я віддав дитині кімнату або частину кімнати спеціально для
її занять.
6. Я показую дитині, що її люблять такою, якою вона є, а не
за її досягнення.
7. Я даю дитині посильні доручення.
8. Я допомагаю дитині будувати її власні плани й приймати
рішення.
9. Я беру дитину в мандрівку цікавими місцями.
10. Я допомагаю дитині поліпшити результати її роботи.
11. Я допомагаю дитині нормально спілкуватися з дітьми з
різних культурних і соціальних прошарків.
12. Я встановлюю розумний стандарт поведінки і стежу, щоб
дитина його дотримувалась.
13. Я ніколи не кажу дитині, що вона гірша за інших дітей.
14. Я ніколи не караю дитину, принижуючи її.
15. Я забезпечую дитину книгами й матеріалами для її улюблених
занять.
16. Я привчаю дитину мислити самостійно.
17. Я регулярно читаю дитині.
18. Я привчаю дитину до читання змалечку.
19. Я спонукаю дитину до вигадування історій, фантазування.
20. Я уважно ставлюся до індивідуальних потреб дитини.
21. Я щодня знаходжу час, щоб побути з дитиною наодинці.
22. Я дозволяю дитині брати участь у плануванні сімейних
справ і подорожей.
23. Я ніколи не дражню дитину за помилки.
24. Я хвалю дитину за вивчені вірші, оповідання, пісні.
25. Я навчаю дитину вільного спілкування з дорослими
будь-якого віку.
26. Я розробляю практичні експерименти, щоб допомогти дитині
більше дізнатися.
27. Я дозволяю дитині гратися з будь-яким мотлохом.
28. Я спонукаю дитину знаходити проблеми й потім розв'язувати
їх.
29. З-поміж занять дитини я знаходжу такі, що гідні похвали.
30. Я не хвалю її безпредметно й нещиро.
31. Я чесний в оцінюванні своїх почуттів до дитини.
32. Не існує тем, які я вважаю неприйнятними для обговорення
з дитиною.
33. Я даю дитині можливість приймати рішення.
34. Я допомагаю дитині бути особистістю.
35. Я допомагаю дитині знаходити телепрограми, що
заслуговують на увагу.
36. Я розвиваю в дитині позитивне сприйняття її здібностей.
37. Я ніколи не відмахуюся від невдач дитини, говорячи: «Я
цього теж не вмію».
38. Я заохочую в дитині максимальну незалежність від
дорослих.
39. Я вірю в здоровий глузд дитини й довіряю їй.
40. Я пропоную, щоб основну частину роботи, за яку взялася
дитина, вона виконала самостійно, навіть якщо й не впевнений у позитивному
кінцевому результаті. | 


| ПОРАДИ БАТЬКАМ ЯК ОЦІНЮВАТИ УСПІХИ СВОЇХ ДІТЕЙ У НАВЧАННІ батькам у стосунках зі своїми дітьми необхідно зменшувати хворобливість їх переживання з приводу невдач, допомагати їм емоційно переборювати ситуації, які пов’язані з навчальними оцінками.Похвала їм необхідна, але треба вказувати на помилки, недоліки, неточності. Як ставитись до оцінки в сім’ї? Як зробити так, щоб ваше ставлення позитивно впливало на вашу дитину, а не ще більше її пригнічувало? Правило 1: заспокойтесь. Сконцентруйте свою увагу на диханні: один, два, ... десять... Відчуйте спокій, рівновагу. Згадайте про свої колишні "успіхи". "Постійте в черевиках" своєї рідненької дитини. А ось тепер можна починати розмову, а може, тільки послухати дитину, співчуваючи її бідам, а може, допомогти розібратись у складній теоремі, а може... Пам’ятайте, що спілкуватися в люті, роздратуванні – все одно, що включити в автомобілі "газ" і відразу натиснути на гальма. Правило 2: не поспішайте. Старий, одвічний педагогічний гріх. Ми очікуємо від дитини всього і зараз. Ми вимагаємо негайних успіхів, іноді не отримуємо їх, але при цьому не уявляємо, як нашкодили. Нам потрібно, щоб дитина вчилася сьогодні добре, ми примушуємо її – вона вчиться, але стає зубрилкою і ненавидить учіння, а може й ... вас. Правило 3: безумовна любов. Ви любите свою дитину, незважаючи на її успіхи у навчанні. Вона відчуває вашу любов і це допомагає їй бути впевненою в собі і подолати невдачі. А як же ставитися до невдач?.. Вони вас засмучують і... все. Правило 4: не бийте лежачого. Двійка, а для когось і четвірка – достатнє покарання, тому недоцільно двічі карати за одні і ті ж помилки. Дитина очікує від батьків не докорів, а спокійної допомоги. Правило 5: щоб позбавити дитину недоліків, намагайтеся вибрати один – той, якого ви хочете позбавитися найбільше, і говоріть тільки про нього. Правило 6: вибирайте найголовніше. Порадьтесь із дитиною, почніть з ліквідації тих труднощів, котрі більш значущі для неї самої. Правило 7: головне – хваліть виконавця, критикуйте виконання. Дитина схильна будь-яку оцінку сприймати глобально, вважати, що оцінюють всю її особистість. У ваших силах допомогти відокремити оцінку її особистості від оцінки її роботи. Правило 8: найважче: оцінка повинна порівнювати сьогоднішні успіхи дитини з її власними вчорашніми, а не тільки з державними нормами оцінювання та не успіхами сусідського Івана. Правило 9: не скупіться на похвалу; будуючи стосунки з власною дитиною, не орієнтуйтеся тільки на шкільні оцінки. Нема такого двієчника, якого б не було за що похвалити. Правило 10: виділіть у морі помилок острівок успіху, на якому зможе триматися, укорінюватися дитяча віра в себе і в успіх своїх навчальних зусиль. Оцінювати дитячу працю потрібно індивідуально, тактовно. Саме при такій оцінці в дитини немає ні ілюзії повного успіху, ні відчуття повної невдачі. Правило 11: ставте перед дитиною конкретні та реальні цілі, і вона спробує їх досягти. Не спокушайте дитину метою, яку досягти неможливо. Правило 12: не рвіть останню нитку. Досить часто дорослі вимагають, щоб для занять улюбленою справою (хобі) дитина виправила свою успішність у навчанні. У ряді випадків така заборона має стимулюючий характер і справді спонукає дитину до навчання. Та частіше буває так, що справи з навчанням ще не дуже запущені і до нього ще є інтерес. Якщо ж його вже нема, а в дитини є хобі, галузь живого інтересу, то її треба не забороняти, а всіляко підтримувати, бо це та ниточка, за яку можна витягнути дитину до активного навчання. Для того, щоб усі правила виявились ефективними, необхідно їх об’єднати: дитина повинна бути не об’єктом, а співучасником власної оцінки, її слід навчити самостійно оцінювати свої досягнення. | 



| | |
|