Новини

Новини /
на головну мапа сайту контакти

Милосердя – милість серця. Милосердя – це і почуття і вчинок.

Милосердя – це милість серця. Милість, любов, ніжність, м'якість. Немилосердний – жорстокий, запеклий, не відчуває болю іншого, не помічає його, нехтує ним. Чужий біль, нещастя, втрата, падіння – ось на що звернено милосердя.

Нестабільність і суперечливість моральної атмосфери в сучасному суспільстві зумовили особливу гостроту проблеми морального виховання учнівської молоді. Нині важливим є забезпечення в навчально-виховному процесі повноцінного розвитку зростаючої особистості. Однією з багатогранних і складних проблем морального вдосконалення особистості є виховання саме милосердя як морального почуття. Виникнення у країні складної за своїми наслідками соціальної ситуації висунуло на перший план проблему виховання особистостей, які вміють обстоювати гуманістичну позицію і є милосердними до інших.

Саме з цією метою вже декілька років поспіль доброю традицією в Київському обласному ліцеї-інтернаті фізичної культури і спорту  є відвідування маленьких мешканців дитячого будинку “Волошка”. 

З вогником доброти та іскрою любові в серці вихованці ліцею  щоразу йдуть до дітей.

Перед українським суспільством виникла потреба в особистості, здатній зробити самостійний моральний вибір, що вміє відстоювати свої переконання й ідеали. Виховання справжнього громадянина нашої держави нерозривно пов'язане з розвитком свідомого прагнення дитини до добра, пробудження в ній любові, жалю, співчуття. Дитина не може стати особистістю і громадянином без засвоєння сучасних цивілізованих форм взаємодії, без уміння співпереживати, виявляти дієву участь, милосердя і турботу про оточуючих.

Милосердя, можливо, найдавніше людське почуття. Людина стала людиною не тоді, коли взяла в руки палицю і прилаштувала до неї каменя, а коли відчула добре почуття не тільки по відношенню до свого, але і до чужого – чужого племені, чужої сім'ї, коли вона пожаліла таку ж людину не за те, що вона своя, а за те, що вона людина.

Довгий час слово «милосердя» в нашому суспільстві вважалося якимось старорежимним, таким, що принижує людську гідність. Ніби потребують милосердя і жалю слабкі й принижені, тоді як ми – сильні й всемогутні. Що означає це слово, це поняття – милосердя? І, головне, як виховувати милосердя в дітях? Чи можна і чи потрібно виховувати милосердя у молоді у наш важкий і все ще недобрий вік?

Багато дітей мріють про батьків, які їх будуть кохати, дарувати подарунки, читати казку на ніч, гратися. Але не кожному  так щастить у житті. Юні спортсмени – вихованці  ліцею-інтернату завжди з найкращими почуттями та відкритими серцями йдуть до маленьких мешканців дитячого будинку.

Діти були дуже раді їх приходу та виявилися надзвичайно щирими. Ні для кого не секрет, що більшість дітей люблять солодощі, тому ліцеїсти заздалегідь приготували для них смачні подарунки. Крім цукерок ліцеїсти принесли з собою іграшки, які зробили своїми руками. Адже кожен вихованець ліцею – особистість обдарована в певній галузі життєтворчості. Саме тому з  вересня 2010 року в ліцеї працює гурток крою та шиття «Імідж», яким керує справжній майстер своєї справи – Сулковська Галина Михайлівна. Вихованці сиротинця хоч були і раді подарункам, але найбільше задоволення отримали від часу, який провели разом з ліцеїстами.  І самі юні спортсмени зрозуміли – цим дітям не потрібні іграшки, їм потрібна  любов, увага та душевне тепло. Адже вони обмежені в любові, і не мають всього вдосталь того,що мають ліцеїсти  в повноцінних сім'ях з люблячими батьками.  

Наприкінці зустрічі всі посміхалися та раділи. Як чудово бачити  щасливі дитячі очі та радісні усмішки! І самим на душі стає тепліше! Ліцеїсти пообіцяли і надалі підтримувати таку добру традицію. 

Варто згадати староіндійський афоризм, в якому мовиться «Співчуття править світом». Тобто важливо, щоб серця наші не зачерствіли, і ми відчували біль та страждання інших людей, особливо таких маленьких та беззахисних, як вихованці дитячого будинку «Волошка».

Конфуцій же говорив: «Хто сповнений милосердя, неодмінно володіє мужністю», що означає готовність і рішучість милосердної людини допомогти і утішити тих, хто цього потребує.

Допомогти цим діткам набагато легше, ніж здається. Треба прислухатися до власного серця і спитати себе – чи є винагорода, цінніша за світлу посмішку та сміх щасливої дитини?

Юлія Анатоліївна Запальська, вихователь 32 групи

 

КОЛІФКС 2007.
Всі права застережено.