Новини

Новини /
на головну мапа сайту контакти

Запрошуємо Вас до нашої Світлиці!

Ми, екскурсоводи ІІІ курсу запрошуємо на екскурсії ліцеїстів – першокурсників та бажаючих для знайомства із духовною і матеріальною культурою нашого народу.

Історія рідного краю – невичерпне джерело натхнення, що дозволяє осмислити і власну роль у її творенні, передати власний досвід іншим. Саме із тисячі подій складається історія нашого краю, в якій ми читаємо про блискучі перемоги й гіркі поразки далеких предків. Ми повинні залучатись до скарбів культури свого краю.

Екскурсії на тему «Регіональні особливості житла та садиби на Київщині» та «Легенди і перекази рідного краю» познайомлять Вас із цікавими традиціями щодо будування житла, народними сказаннями, вірогідними історіями про минуле.

Серед міфологічних легенд, в яких відбиті стародавні вірування наших предків, найвідомішими є легенди про Україну та українську пісню, в яких розповідається  про те, як Бог наділяв різні народи землею  і талантами і українцям Дав райську землю і найдорожчий скарб - пісню, якою вони прославились у всьому світі.

 Наш народ склав багато легенд про рослини, які є символами нашого краю, та про птахів-тотемів. На Київщині найбільш поширеними є легенди про такі дерева, як верба, калина, тополя. Часом ці легенди дуже поетичні.

Ось яка легенда про плакучу вербу записана на Пороссі, в якій пояснюється, чому верба є плакучою.

...Жила в густому, казково прекрасному лісі Верба, а поруч з нею розлогий, могутній Дуб. І покохав Дуб веселу Вербичку. Та не до нього лежало її серце. Вона кохала простого, зовсім непомітного Ясена. На перешкоді їхнього кохання став цар лісових дерев - Дуб. Та не злякалась його Вербичка, не злякався і Ясен.

- Так ти гордуєш мною, царем лісових дерев? - сердито

вигукнув Дуб. - Постривай же!

Та не злякалася цих грізних слів Вербичка і лише кепкувала з Дуба. Ще сильніше розгнівався той.

- Гей, брати-вітровії та бурани! - гукнув він.- Летіть же до мене, маю вам щось сказати.

Зашумів ліс, затріщав. А Дуб, грізний і чорний, звелів

вітрам:

- Вирвіть оцю непокірну красуню і винесіть з лісу! З того часу і росте Верба за межами лісового царства. Там, де її садять, утворюється озеро чи річечка з гірких сліз  за  милим.  Плаче  вірна подруженька  ще  й  досі. Розпускає свої кісоньки раніше за всіх, розчісують їх вітри

буйні, миють води чисті.

Раз у рік Вербиченька шле вісточку милому Ясену - біленькі пушинки. Кидає їх на воду, пускає на вітер, а вони линуть у густий ліс, темний бір.

Серед птахів-тотемів найбільше в народі збереглося переказів про лелеку, півня, зозулю.

До цього часу на Київщині вважають лелеку священним птахом. Його називають "вісником щастя", а ще зовуть Іваном через те, що, за народною легендою, лелека колись був людиною, яку покарав Бог за те, що та не послухалась його і заглянула в мішок, який Бог доручив їй нести. А в тому мішку було повно зміїв, гадюк і всякої нечисті, і    і дотепер лелеки змушені збирати по болотах, полях, річках  тих плазунів, які повилазили з мішка.

Легенди та перекази рідного краю – це справжній літопис нашого народу та його культури. Вони не умирають у пам’яті народу, а живуть і до нині, сповнюючи наші серця гордістю за свій народ, приносячи нам естетичне задоволення. Легенди і перекази Київщини посідають почесне місце у скарбниці всеукраїнської та світової культури.

Екскурсії знайомлять із культурою минулого, адже знати її – це завдання кожного народу.

Запрошуємо Вас до нашої Світлиці!

КОЛІФКС 2007.
Всі права застережено.